Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                            Ніхто не перекреслить мій народ!

І завжди будуть нові й нові покоління українців, у серцях яких знов і знов озиватимуться пристрасно щирі рядки Симоненкової поезії: «Ти і я - це вічне, як і небо…», «Ти знаєш, що ти - людина?», «…Вибрати не можна тільки Батьківщину», «Україно, ти - моя молитва…»

       У Літературній кавʼярні «Живе слово», яка гостинно відкрила двері всім шанувальникам творчості Василя Симоненка, панувала тепла, творча атмосфера. Учні 8-9 класів разом з учителями переглядали фільм про життя й кохання поета, читали вірші, слухали пісні та живий голос Симоненка, шукали загублені рими (і навіть вдавалося знайти!), смакували улюблені напої й надихалися на нові звершення й добрі справи. Укотре переконувались, що справжня поезія завжди суголосна із сучасністю й дивиться в майбутнє. Вражають пророчістю поетові слова:

                            Можливо, знову загримлять гармати,

                            І танк зімне пшеницю на лану,

                            І буде плакать і журитись мати,

                            Коли сини ітимуть на війну…

Як він знав про це ще тоді, у 1955? Знав і запевняв кожного з нас:

                            Живе лиш той, хто не живе для себе,

                            Хто для других виборює життя.

PS. Дякую за співпрацю своїм найактивнішим помічникам - учням 9-Б класу, учням 8- Б та всім небайдужим!